ШІ-агенти вже купують рекламу самі, але два протоколи ще не домовились

Buyer agent — програма на базі ШІ, яка діє замість медіабаєра: знаходить рекламні місця, домовляється про ціну з «агентом продавця» й підтверджує угоду, не виходячи за бюджет і правила, які їй поставили. Докладний словник цього ринку зібрав PPC Land, і в ньому цікавіші за визначення саме дати та цифри.

Хто вже купує рекламу без людини

У жовтні 2025 року Scope3, Yahoo, PubMatic, Swivel, Triton Digital та Optable запустили Ad Context Protocol, скорочено AdCP: це спільна мова, якою агенти покупця й продавця обмінюються запитами. Того ж місяця вона мала дев'ять базових задач. У грудні Scope3 і Magnite провели перший живий тест «агент з агентом», а 27 квітня 2026 року Magnite випустила власного buyer agent, хоча в її SpringServe агент продавця вже був.

Найнаочніший приклад — зовнішня реклама. 27 травня Broadsign і нідерландське агентство Draft Digital провели першу кампанію на білбордах, яку від початку до кінця вели агенти. А Magnite разом із французьким Amnet скоротила підготовку кампанії в connected TV (телевізор, підключений до інтернету) на 70%.

Два протоколи для однієї роботи

Паралельно IAB Tech Lab 26 лютого 2026 року назвала свою ініціативу AAMP — Agentic Advertising Management Protocols. Версія 2.0 у квітні додала гарантовані програмні угоди, 2.3 наприкінці липня — походження цін, а 22 вересня вийшла 3.0 із чернеткою OpenProposal; коментарі приймають до 22 жовтня. За словами COO IAB Tech Lab Ананди Сінгха від 20 серпня, функцій, що перетинаються в AAMP і AdCP, тринадцять. Проте об'єкти для бронювання в них різні, тож два агенти на різних протоколах просто не зрозуміють одне одного.

Директор з технологій Adform Йохен Шлоссер порахував, що кастомна інтеграція з одним SSP забирає 250–350 днів роботи, а на спільному стандарті — близько 50. Саме тому агентам потрібен стандарт. Утім, 23 вересня він же зазначив, що жоден із протоколів ще не працює в комерційному масштабі.

Дешевше чи просто інше місце

За даними DataBeat за червень 2026 року, звичайні покупці платять у середньому 6,95 долара за тисячу показів, агентні — 6,13. Різниця 13,4% виглядає як економія. Але сама PPC Land застерігає: нижчий CPM може означати як ефективніші закупівлі, так і просто дешевший інвентар, у якому агенти опинилися за замовчуванням. Методику DataBeat стаття не розкриває, тож я б цю цифру не переносив на власний бюджет.

Є й прозаїчні витрати. Кожен виклик інструмента коштує токенів, і Draft Digital довелося звести дванадцять викликів в один, щоб не спалювати їх даремно. До того ж агент продавця, якого будує сама Magnite, за визначенням тягне в бік видавця, і питання лояльності агентів покупця відкрите.

Для українського рекламодавця це поки радше карта місцевості: схожа логіка з'являється й у Performance Max, де алгоритм теж розпоряджається бюджетом у заданих межах, і в загальному підході до Google Ads.

Цікаво, хто перший покаже агентні ставки поруч зі звичайними на однаковому інвентарі, бо тоді ці 13,4% нарешті щось означатимуть.

Корисно за темою: SGE та AI Overview: як оптимізувати сайт під AI-пошук Google · SEO-просування веб-сайту